Христос Воскрес!
Вітаю з Великоднем, друже!
Цей день потішив приємною погодою. Прогулянкою узбережжям Луганки (з дитинства там не ходив). Скажу тобі - це справді краса... (а якби ще пластиковий посуд не валявся де-не-де, то було б узагалі - рай на землі).
Великдень в році - дуже особливий. Йдеш вулицею і вітаєшся з людьми "Христос воскрес", "Воістину воскрес" - відповідають тобі! Вражає доброзичливість. Єдність.
З дитинства пригадую, як збиралася наша рідня відзначати Великдень. Як завжди тішило відчуття єдності роду.
Цього року Великдень дуже ранній. Не було звичних мені квітучих абрикос. Та все одно - гарний святковий день.
Чомусь дуже популярним цього дня є вислів "Христос воскрес, воскресне й Україна". Мені він ніколи не подобався. Україна не вмирала, щоб воскресати! Вірю, прийде час, коли Україна стряхне з себе Зло і тим його здолає!
Із самого дитинства в мене збереглося відчуття - величезної сили нашо народу - українців. Знаю, що немає іншого шляху в нашої держави, в нашої Нації, як розвиток, як здолання Зла.
Тож зичу тобі сили, здоров’я, краси, завзяття і рішучості! Щоб кожен з нас міг потішити Україну своїми вчинками. А як Україна-мати буде втішена, то буде щастя кожному українцеві, кожному з нас!
Христос воскрес!
- блоґ Зірвидах
- 193 перегляди
-








Надмірна патетика. Щастя
Надмірна патетика. Щастя країни будується, як на мене, із тисяч маленьких щасть людей, а не навпаки. До того ж щастя настільки еферменне поняття...
Вчора у церкві на службі один придурок з ПР назвав нас (правиха, націоналістів, помаранчових) атнихристами. Так що свята я не відчув. А відчув багато фальші і розгубленності. Люди роблять все це (паски, крашанки, служба) за звичаєм. Дуже мало хто дійсно вірить (я, наприклад - не вірю!!!). Станеш мене переконувати у духовному відродженні країни?
З повагою, ДідОК.
Чого ж... Переконувати не
Чого ж... Переконувати не буду. Великдень - це, все одно, не християнське свято. Тому питання, у що хто вірить - може навіть і не коректне.
Великдень завжди нагадує нам про те, хто ми є.
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки
Додати новий коментар