Як "ворохобники" вилазку на природу здійснили

Завдяки другові Дідку, минулих вихідних ми з друзями побували на Дінці з ночівлею.

Луганщина - безперечно багата на симпатичні місцини на різні естетичні смаки. Цього разу ми побували за Трьохізбенським мостом на невеличкому острівці. Місце спокійне і затишне. Галявинка добре придатна до розбиття наметів.

Діставатися на острівець необхідно було вбрід (по коліно води). Звучить страшно "вбрід", але насправді там може два метри пройти, а мо’ й менше того.

Відпочинок на природі - завжди приємний. Але чому саме з ночівлею. Особисто мені до вподоби не лише "поїсти" під небом, а ще і поспівати біля вечірнього вогнища, порозповідати брехні. Поспати в наметі, дихаючи приємним  повітрям. Або ж цілу ніч базікати з друзями, дивлячись на вогнище.

Також було цікаво скупатися у Дінці серед ночі. У глибокій темряві. І подивитися, як раннього ранку Дінець парить (до речі, я так і проґавив це видовище, а от дівчата подивилися).

А ще у вилазках на природу, мандрівках, ночівлях, наметах, галявинах, річках і горах - найкраще, звичайно ж, друзі (старі і нові)!

Дуже приємно було зазнайомитися "вживу" з другом Дідком та його старшими дітьми Іваном і Даринкою.

Хвилинка на знайомство і всі вже "в таборі"!

Першим ділом - майже все, що принесли, було порізане у куліш. Дідок був за шеф-кухаря.

Як розбили табір - побігли у воду. Сонце смажило, як навіжене!

Вода в річці була тепла. Приємна. Ми і купалися, і засмагали, і підсмажувалися, і грали у бадмінтон, який принесли дівчата.

Трохи згодом обід... ДідОК розповідав різні історії зі своїх шкільних років. Цікаво було послухати. Вражала фантазія і вигадливість-винахідливість.

Води, яку наша група взяла із собою на вилазку, не вистачило. І десь годині о третій вирішили йти по воду. Іван (старший син Дідка) повів нас. Так і подалися в село. Сонце пекло!

Поки йшли - поле! Широчінь! Як тут не заспівати на всю горлянку?! Тим паче, ми з другом Євгеном любимо гучно поспівати. Що тільки не співали. Звичайно ж не забули і про "Китайські чіпси" Скрябіна, "Козаки йдуть" і ще багато чого, що я вже зараз і не згадаю. Якщо я навіть і не потрапляв у ноти - то й що з того! Аби разом.

От що примітно. Павуки чим далі дорогою - тим більші траплялися. Але фотоапаратів ми з собою не брали, тому повірте - як ті кабани! Отакеееенні!

Прийшли в табір - уже сонце було добріше... Весь табір вкрився тінню і прохолодою. І до табору прийшли гості - друзі Дідка.

Саме час до спарингування. Провели пару "боїв". А тоді ще обмінялися знаннями і враженнями в обговореннях сучасних тенденцій духовного життя людини.

А як вже сутеніло - розбавили густий чай піснями. Розспівалися!

Потому, вже як зовсім стемніло (аж чорно), пішли на Дінець купатися. Ох, чудова вода! Несподівано, вражаюче тепла! То продовжували співати, вже плаваючи і плескаючись.

Ну, а вже потім полягали спати.

Вранці зібралися та поїхали. Завдяки другові Кирилу, який "ловив" автомобілі, всі дісталися до дому з комфортом!

Чудово відпочили, треба ще. :)