Був на громадських слуханнях...

12 червня відбулися громадські слухання щодо проекту рішення Луганської міської ради №49/11 від 27.03.2009 «Про питання, пов’язані з упорядкуванням найменувань скверів та парків міста Луганська».

Згідно з тим проектом планується дати офіційні назви паркам і скверам Луганська. Щоправда, наші місцеві керманичі, видно, не особливо переймаються власним обличчям (а обличчям Луганська то й поготів). Назви тих скверів українською мовою пропонується давати як звичайну транслітерацію з російської. Себто в обласному центрі Луганщини міг би бути абсолютно серйозно (сьогодні не перше квітня) сквер "Молодьожний", або сквер "Освободітєлєй", або ж "Рождєствєнскій" (і так далі).

Весела в нас міська рада. Приємно усвідомлювати, що вона дбає про те, щоб у мешканців України з різних областей, гостей Луганська, було з чого постібатися. Гарний настрій подовжує життя, себто покращує його - вже хоч сьогодні! Лиш одне затьмарює цю приємність... Міська рада Луганська мала би дбати насамперед про приємність власне мешканців Луганська!

Поклавши руку на серце, депутати нинішньої міської ради - це останні люди у світі, вчинки яких я би хотів виправдовувати, під час насмішок з наших назв. Я - луганець як мінімум з сьомого коліна (глибше, нажаль, не знаю) і я абсолютно не хочу, щоб якісь пройдисвіти генерували для мене причини для сорому вже у такій дрібниці, як елементарне дотримання правопису при складенні місцевих топонімів.

Тож громадські слухання мали нагадати міській раді, що скасовувати Укази Президента це, звичайно, цікаве і веселе проведення часу, але найперше міська влада повинна піклуватися про те, щоб луганцям не було соромно за своє місто. Яке, між іншим, є на додачу ще й обласним центром.

Власне результатом цих громадських слухань стало рекомендування міській раді створити комісію з фахівців, щоб по-людськи вирішити цю задачу і на додачу більше не "світити" рівнем освіченості місцевих депутатів.

Шкода, що самі слухання продемонстрували непривабливі сторони занедбаності у суспільстві. Зокрема, не обійшлося без "палко любих наррроду" люб’язностей на адресу виступаючих, які  виступали українською мовою. Суть питання (власне, мета слухань) неодноразово переводилася у площину зрозумілості державної мови. Що свідчило ще й про те, що безграмотність поки деякими людьми вважається чимось достойним... Хм. Тоді не дивно, що депутати не посоромилися свого невігластва і вирішили його увічнити в назвах скверів міста. "Ми бєзграмотні і ета круто!"

Також представники ветеранської організації, заслужені люди... Видно, прийшли підготовані. У розумінні - хтось накрутив. Завелися з-півоберта, хоч і не в тему. Комусь, вочевидь, було весело і прикольно виставити сивочолих у ролі, скажімо, "виступаючих не по темі". Але, я вже якось писав, як я ставлюсь до тих, хто псує нерви старим поважним людям, хто їх науськує і підтрунює бачити ворога в усьому довколишньому.

Коротше кажучи, у цьому звичайному і, власне, фаховому питанні без політиканства не обійшлося.

Виступаючі з трибуни говорили різне... Хтось виклав свої пропозиції з найменування скверів і аргументував їх. Хтось розказував, що треба лишити, як є (себто нічого не робити), мовляв, най нащадки розгрібають, а ми собі поживемо для себе. Багато йшлося у виступах про те, що топоніми слід називати у відповідності до правопису (себто грамотно).

Особисто мені цікавою видалася думка про те, що назви скверів (які власне і існують для відпочинку людей) мають нести позитивний легкий, людино-любний сенс. Наприклад: "Каштановий", "Ялинковий", "Тихий", "Тінистий", "Прохолодний" чи щось у тому ж дусі.

Один мій друг, часто каже, що в Луганську складається таке враження, що ти знаходишся на уламку війни. Куди не глянь - пам’ятники жертвам, помираючим воїнам, сквери слави, великої вітчизняної війни, борцям...

Я попри свою незгоду з другом, визнаю, що в Луганську не вистачає чогось дитинно-світлого. Але гадаю, що це виправиться.