Магазинна Людина

«Сучасна людина фактично визнала, що вона – ідіот. З нею треба поводитись, як з ідіотом. Показувати картинки замість тексту та пояснювати так, наче їй чотири роки. Ніякого інтелекту, ніякого світогляду. Споживачем керує автоматика, і нічого більше. Візьміть це за відправну точку в ваших подальших діях!»

Як вам таке? Цю цитату я знайшов у підручнику по психології реклами. Запам'ятайте це слово, СПОЖИВАЧ, бо саме таке ім'я має представник цивілізації Нового тисячоліття! Без почуттів, без ідеалів, без принципів! «Громадянин усього світу» бо більше не має Батьківщини, «дитя всієї планети», бо вже не потребує родини, цілковитий індивідуалізм, як на цвинтарі! Homo shopus, якого цікавить лише те, що рекламується. Наука? Ні! Мистецтво? Ні! Духовність? Ні! Ні! Ні!

Стародавні греки вважали думки – це божественні накази. Якщо в голові з'являлася якась думка, грек був впевнений, що це повідомлення «з Олімпу». Закохався? Це від Афродити. До бою? Це від Ареса. Сьогодні люди чують рекламу чіпсів з беконом і стрімголов кидаються їх купляти і це називають свободою вибору. Греки себе хоч не обдурювали.

Споживач – це не людина. Якщо не згодні, подивіться на репортажі з святкових розпродажів, хіба там знайдуться люди? Ані краплинки sapiens в очах. Дикість, ненажерлевість, ну точно як у фільму жахів з Йовович в головній ролі. Як і у тому фільмі ми маємо справу з вірусом, який вже навіть має наукове визначення – шопоголія. Найбільше поширення він отримав у так званих «розвинених» країнах, де матеріальне збагачення та соціальне самоствердження стали основними життєвими принципами.

Як основні причини: матеріальне збагачення, збільшення платоспроможності громадян, що викликає зростання попиту на різноманітні товари, попит в свою чергу стимулює збільшення виробництва, а конкуренція на ринку призводить до збільшення асортименту запропонованих товарів, сюди ще додається просто тоталне зарекламнення людини, спрямована руйнація традиційних цінностей, знищення колективних зв'язків на усіх рівнях (родина, нація, релігійна конфесія) Як результат, людина поступово перетворюється на СПОЖИВАЧА, з усіма вище зазначеними характеристиками.

Як боротися з цим вірусом? Це питання є актуальним лише для країн, які ще тільки стали на шлях «економічного розвитку» (я до таких відношу і Україну), бо державам бізнес-класу вже нічим не допоможеш, вони перейшли в стадію хронічного захворювання, лише хірургічне втручання може покращити ситуацію, але і це тільки теоретично. Ми ж ще тільки відчуваємо наближення епідемії. Модні покази, фірмові товари відомих виробників з зачумленого Заходу, це ще навіть не симптоми.

Але всім добре відомо, що профілактика краще за лікування, і в цьому випадку найкращім запобіжним засобом для нас є... наша бідність, бо саме поки ми бідні, злі, голодні, ми зберігаємо нашу душу, зберігаємо нашу духовність. Хтось скаже, що на голодний шлунок важко думати про «високе». Може й важко, але чомусь думається, свідченням цього є українське мистецтво, яке народжувало шедеври навіть за тюремними ґратами, або в гулагівському Сибіру. А ось товстий гаманець чомусь навпаки не підносить людину до вічного, а лише спонукає до ще більшого стовшення. Тому я вважаю, що поки ми бідні матеріально, ми найбагатчі в світі, ми залишаємось людьми, наша «нерентабільність» – це наш імунітет проти чуми інформаційної ери. І головне, треба завжди пам'ятати про те, що ти – це не твоя машина, і не твої гроші, і не твоя одежа.

Ти – не споживач, ти – людина!

друг Ярополк