Мова - твій паспорт або ж довідка про безбатченство

П'ята колона в Україні шарахається від Української мови, як чорт від ладана. Виникає питання, чому?

Адже Бог наділив нації землею та мовою, як кожну людину душею.

Що таке людина без душі? Це тяглова худоба, якою можна керувати, використовувати у своїх цілях. Те саме з країною! Мова – це душа нації, країни. Людина відрізняється від тварини тим, що, окрім інстинкту, має ще власну думку. Нація – свою мову!

Колись Америку населяли племена, які мали свої звичаї, культуру та мову. Та тепер ці власники на своїй же землі живуть у резерваціях, незнаючи своєї мови... Ці народи вимирають, їх діти відмовляються від свого коріння.

На Луганщині та і в багатьох інших областях чути: “Ми нє украінци – ми русскіє” Московія мізки промила гарно... Але ми з Русі (її після того, як Московія стала себе так називати, ще називають Київською). Усі ми – нащадки русинів-русичів (не плутати з москвинами, які долучилися до руйнування Русі). На землях Русі, як спадкоємниця постала держава Війська Запорозького (гетьмани пам'ятали і завжди наголошували на своїй спадкоємності від князів). Тепер, після століть борні української нації за визволення, тут постала держава Україна. Спадкоємниця попередніх тутешніх держав. Щоправда, на цьому зараз не наголошується... Ще б пак! Для того, хто хоче правити тут, краще, коли ми будемо думати, що ми тут байстрюки, а не славних прадідів нащадки.

Від наших пращурів передалася нам мова. Вона об'єднує народ. І щоб наші діти вважали себе одним народом, слід її розвивати. Тоді діти вже не будуть питати по всіх закордонах “Хто ми є?”, бо знатимуть!

А поки такого нема, скажеш “русскіє” – не повірять, бо як в Українця батька, діда народився нащадок “русскій”? Скажеш “укрАінци” і ніхто не повірить! Бо чому тоді говориш московською мовою? Лишається одна назва – хохли!

Люфа