27 Листопада (субота), 10.30 біля пам'ятної дошки жертв голодомору в сквері Пам'яті відбудеться вшанування загиблих під час голодомору 32-33 років. За тиждень до цього відбудеться богослужіння зі свічею, виробленою в пам'ять про загиблих. Далі її передають до м. Києва, де 27 листопада також відбудуться заходи щодо вшанування жертв голодомору. Свічки з різних регіонів України стоятимуть і там. Луганці! Прийдіть для вшанування пам'яті, не будьте байдужими до власної історії.

Доповнено:

© Степан Семенюк

Чи тоді був також голод в РСФСР, як теревенить В. Путін і його посланці в Україні? Безперечно, що був в регіонах (повітах), заселених компактно українцями: південні райони Курської, Воронезської, Білгородської, Брянської обл., Кубані, Придоння, в середньому Приволжі, (а в Казахстані на Сірому Клині). Треба думати, що для них була це також московська кара за те, що на початку двадцятих років навіть повітові комітети РКП (від 1925 року – ВКП б) офіційно вимагали приєднати ті повіти до УСРР. Відірвання цих повітів (районів) від України наступило в 1919 – 1925 роках.

Сьогодні ми молимося за душі невинно вбитих українців. Наших рідних, земляків. І ця молитва звучить не лише тут, а й по всій Україні і за її межами. Це відчуття національної єдності жевріє глибоко в кожному з нас.

Голодомор це лише одна з ланок геноциду, якого зазнав наш народ. Найстрашніша, але не єдина. Задумаймося, наскільки сильна наша Нація, яка витримала цей удар.

Ворог України і українців весь час приховував жахи своїх злочинів. А коли вже приховувати стало несила, почав принижувати нашу пам’ять.

© Ірина Магрицька

Спілкуючись з очевидцями Голодомору (а мені вдалося опитати сотні людей у майже 300 селах Луганської області), я чула одностайні твердження літніх людей про те, що того голодоморного пекла в сусідніх селах Росії (до яких було всього кілька кілометрів) не було. Це були не просто спостереження та припущення свідків Голодомору. Така відмінність дозволяла нашим селянам тоді обмінювати на хліб та борошно у прикордонних російських селах свої сімейні коштовності.

28 листопада у Луганську відбулося вшанування пам’яті жертв Голодомору.

Біля пам'ятника жертвам Голодомору відбулося покладання квітів за участю Голови Луганської облдержадміністрації Антіпова, представників політичних партій (КУН, УНП, РУХ, Свобода) та громадських організацій (Просвіта, Ліга українських жінок, Товариство ім. Ващенка тощо). Потім відслужив панахиду за жертвами геноциду священик УГКЦ отець Михаїл (Юрчишин) та відбувся мітинг.

© Прес-служба Президента України Віктора Ющенка

Опір повинен стояти у серці проти будь-якого вияву неповаги до нашої держави, її історії, наших тисячолітніх символів.

Опір повинен стояти у серці проти будь-якої загрози для нашої великої і спільної свободи.

 Медична картка молодого хлопця, який загинув від голоду.

Помянемо, браття, душі безневинно закатованих совєцькою системою українців-хліборобів.

Сьогодні в Луганську було відкрито пам’ятник жертвам Голодомору 32-33 років на Луганщині. Похмурі міркування викликало в мене це дійство.

З одного боку: добрий пам’ятник, добра справа. Починаючи з 2005-го, на офіційному рівні вшановуються загиблі в той страшний час. Нарешті пам’ять про померлих подолала оте пихате через губу "нє било нічєво такова". Навіть московський патріархат вже говорить про штучно організований злочинним режимом голод.