Є чи НЕМА?

Ти питаєш себе, чому так кострубато йдуть справи в Україні? Чому владоможці, захлинаючись у слині, вовтузяться з якимись дрібними процедурними моментами і розкручують їх до вседержавного масштабу? Якщо питаєш, знай — ти не один.

Ми з друзями на сторінках “Ворохобника” пропонуємо свою думку і свої відповіді.

Все через те, що депутати-показушники не можуть (а мо', й не хочуть) визначитись навіть у базових питаннях... Не можуть встановити, що Є, а чого НЕМА. Дискусії про “Є чи НЕМА” вже стали такими модними, що на них будують шоу і заробляють гроші. А тут вже головне не відповідь, а процес. Огидно, коли від імені України ці шмаркачі лазять по закордонах позичати розуму, щоб там нас навчили, як і що в нас було.

ООН не визнала геноцидом голодомор в Україні. І ось уже новий цикл “теревені-шоу”! Мені гидко... Через те, що сотні тисяч душ загиблих зробили фішками, на які грають у світовому казино.

Мені огидна ця торгівля визнанням. Визнання — у моїй крові. Я ЗНАЮ, що то було. А ці торги не повернуть моїй землі МОЇХ братів і сестер... Лише мають на меті сховати під брудом брехні їх невідомі могили.

Як би не намагались спритні гравці на політичній біржі переконати, що того страшного геноциду не було, як би не уникали “ворошити минуле”, Я НЕ ЗАБУДУ про нього. Я — нащадок тих, хто вижив!

Подивімось на себе. Кажуть, те, що не зламало, робить нас сильнішими. МИ ВИЖИЛИ! Тож ми — СИЛЬНІ! Ми піднімаємося. І ті словесні торгаші нізащо не виторгують в нас Правди!

Лялька і Зірвидах