Толерантність
http://www.youtube.com/watch?v=lqxN5y6lz0I
Які висновки можна зробити з цього відео і які практичні рекомендації можливі.
Якщо абстрагуватись трохи, можна уявити собі дві діалектично протилежні схеми сприйняття світу: індивідуалістську та колективістську.
Перша в своєму найабстрактнішому розумінні сягає глибиною в екзистенціалізм і зводиться до простих (за формою, але не за змістом) тверджень:
Обов'язки - це зв'язки, зв'язки - це закони, відсутність зв'язку - остракізм, маргінальність, нелегальність - це санкції: ось онтологічна форма права, а нам твердять, що закони - це норми, норм не існує - є оптимуми в силу мерехтливості і дискретності ( корпускулярно-хвильовий дуалізм).
Тобто ось ці зв'язки пов'язують нас з певними інститутами, які "загальноприйняті??? І регулюють найбільш важливі сфери суспільного життя"
По-перше ніхто не приймав це право на референдумі
По-друге воно претендує на тоталізм: різниця лише в тому, що демократія існує як "стримування та противаги"
По-третє - суспільного життя немає без цих зв'язків, не кажучи вже про якісь там сфери цього самого життя, тобто не право існує тому, що існує суспільство, а суспільство існує тому, що існує право
В такому разі "толерантність" це форма зв"язку в гетерогенній спільноті і не більше не менше. Толерантність не дає свободу меншості - толерентність - це лише форма оптимізації точок екстремумів - що зветься радикалізмом, який в свою чергу є неправовою формою, бо радикальність виглядає як табу, а не як екстремізм - саме від "екстремум".
Колективістська схема сягає таким чином в прийняту схему "Здорового суспільства" Е. Фромма. Суть схеми проста: З. Фрейд (попередник Фромма) досліджуючи патологічні форми психо-фізіологічних реакцій, переносив клінічні висновки на загал. Але патологічні форми психо-фізіологічних реакцій є тими самими екстремумами, як бачимо картина перевернулась з точністю до навпаки: екстремуми стали оптимумом. Як наслідок крайнощі сублімації та витіснення в такій схемі безпосередньо входять в діалектичне протистояння, виключаючи при цьому середній шар (по аналогії з середнім класом, що стоїть поміж пролетаріатом та когнітаріатом). Схожі висновки робить Ф. Фукуяма в праці "Довіра" перемелюючи марксизм з його двукласовою схемою: Фукуяма робить висновок, що в суспільстві існують фамілістичні начала (родові, що не поривають з сім"єю:нуклеарною чи розширеною) та патримоніальні (правова система в її онтологічному значені), але ці форми породжують або мафіозні або етатистські перегиби, і лише завдяки третьому сектору: корпоративізму, що діє не внаслідок формальних норм, а в силу неформальних інструментів: довіра та спонтанна соціалізованість.
Таким чином, толерантність - це здатність до спонтанної соціалізованності в розріз з інтересами сім"ї, роду, етносу, нації та раси. І саме це є, на думку Фукуями, джерелом Японського і Німецького економічних див.
Виходячи з вищесказаного, робимо висновок, що ті форми інтегрального націоналізму (колективістського за формою) лише сприяють більшій фамілістичній згуртованості мігрантів.
Другий висновок, а скоріше практичну рекомендацію хотілося б зробити саме в площині етногеополітичній.
Зберегти Україну моноетнічною можна лише таким чином: віддати Донбас і Крим Росії, натомість забрати Слобожанщину (частина Воронежщини, Курщини та Білгородщини) - там нині українців проживає від 85 до 56 % - більше ніж в Луганську.
Русинську автономію утворити в Берегівському районі Закарпаття, де 70 % - угорці, а циганську - в Буджаку і в Придністров"ї - і все це у складі федерації - таким чином ми збережем моноетнічність і суверенітет та ще й зберем всі наші землі до купи - але чи встигнемо це зробити, бо це тре буде провести за 5 років, за умов, якщо в 2015 переможе хоча б Яценюк і що експансія мігрантів усталиться саме в Криму та Донбасі.
- блоґ genyk
- 511 переглядів
-
Крамола, друже Геник. Саме
Крамола, друже Геник.
Саме про ці випадки кажуть "іноді краще жувати, ніж говорити".
Усвідомлюю, що першу "хмару тексту" розшифрують не всі. Але висновок... Неприйнятний. До того ж, він ніяк не пояснюється попереднім текстом і не випливає з нього. У першій (більшій) частині ішлося про два альтернативних "начала" суспільства, а у "висновку" звідкілясь постає задача "Зберегти Україну моноетнічною" (чи ставилася така задача хоч би десь, хоч би кимось - то вже питання). І "рішення" задачі пропонується таке, в якому фігурують омріяні ворогами України позиції.
Десята точка: "Змагатиму до поширення сили, слави, багатства і простору Української Держави". Це яник і голубі підгавкувачі змагають за те, щоб здати землі України. Вони працюють злагоджено і чітко. Вони не потребують нашої допомоги, друже.
Я, звісно, намагаюся зрозуміти спробу "обстьобування" борців з "толерантністю" і доведення позицій їхнього відео до абсурду з висновком, який ілюструє буцім-то бажаний результат у чистому вигляді. Але...
Коли йде наїзд на націоналіста, чи не першим з випадів звучить таке "а що робити з усіма неукраїнцями? Виганяти?" Так от, відповідь - ні! Не стоїть задачі побудови "моноетнічної" держави. Тож НЕ ТРЕБА приписувати цю задачу націоналістам. Задача стоїть у побудові держави, яка би допомагала розвиткові Української Нації.
У ролику йдеться про національну і соціальну несправедливість. Про те, що неадекватно українців вчити "толерантності". Українці, в чиїй державі керує кримінальний злочинець, який цю державу руйнує під акомпанемент "злобного" мовчання або максимум "кричалок" та обкидування яєчками, - самі кого завгодно могли б повчити "толерантності". Тільки от біда, нікому вона така НЕ потрібна. І чи не найвищим цинізмом за таких умов виглядає "навчання толерантності" українців. Про що і йдеться у ролику.
P.S. До речі, Японія - це чи не наймонолітніша в етнічному розумінні держава.
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки
"Крамола - ж. возмущение,
"Крамола - ж. возмущение, мятеж, смута, восстание; измена, ковы, лукавые замыслы." - це визначення зі словника В. Даля, нашого поважного земляка: під це значення я наврядчи підпадаю, хоча наскільки мені відомо, ті "естремісти" (в екзестенційному визначені), яких я намагався виокремити від центристського "болота" схильні викривлювати значення слів, в тому числі і "толерантність", взявши термін з медицини, що є нічим іншим як фізікалізм. В даному випадку я вважав за необхідне привести саме соціалогічні, а не соціал-дарвіністські визначення "толерантності".
Толера́нтность может означать:
Як бачимо перше визначення власне відповідає точці зору Ф.Фукуями стосовно спонтанної соціалізованості. Визначення ж екзистенціальне просто відсутнє в силу конвеціаналізму, що є нічим іншим як прояв цензури, яка доречі є санкцією на нетолерантність, бо формує нормативізм (ідеалізм) в супереч реалізму.
Якщо М. Міхновський, говорячи про "єдину неподільну Українську Соборну Державу від Сяну і аж по Кавказ", не мав на увазі саме територію окреслену етнічними межами, то тоді він очевидно мріяв про імперію, бо не міг він в силу своєї освідченності не знати про те, що в Криму, Бессарабії та на Кубані живуть не одні тільки українці. З часів Міхновського етнічні кордони перемістились - це факт, тому і пропонувалось зробити вказаний етногеополітичний крок, що має на меті саме моноетнічну Україну. Якщо націоналіст не ставить за мету створення різними способами (репатріація еміграції, укорінення та ін.) моноетнічну державу, тоді цей самий "націоналіст" просто бажає показати свою вищисть як представника більшості стосовно представників меншості, для чого власне і потрібне фізікалістське визначення соціальної толерантності, тоді ми матимемо свої "Вуковар" і "Серебреницю": звинуваченні у зраді Батьківщині цим і тхне!!!!!!!!!!!!!!
Щодо цинізму навчання українці толернатності: екзестенційна толерантність ідеологічна - щодо не таких як усі (маргіналів - радикалів), соцієтальна толерантність етнічна - проста ксенофобія. Стосовно повій і педиків: вони якраз і видають фізичну виродженість за ідеологічну виокремленність - це дійсно пахне трупно. Я простіше скажу: менше педиків-українців - менше мультирасових і мультиетнічних шлюбів.
Прикро, але твій цей коментар
Прикро, але твій цей коментар тільки погіршує моє ставлення до самого матеріалу. У беззмістовну суперечку вступати не збираюся. Під крамолу - нормально підпадає ідея "поділитися землею", яка стоїть висновком. Адже в ній є таке "заколот, зрада" - тобто граничне відступництво від системоутворюючих стовпів. Чесно кажучи, вважаючи цей пост "спробою стьобу" я, як виявилося, подумав про текст краще, ніж він є насправді. Прикро.
Навіть не цікаво було дізнатися, з яких джерел стало раптом зрозуміло, що націоналіст прагне побудувати моноетнічну державу. Подібні "твердження" я більше звик чути у виконанні червоних забембаних невігласів. Або ж ми не однаково розуміємо термін "моноетнічний", що спирається на поняття "етносу" (а це поняття, як відомо значно вужче від поняття Нації).
P.S. Уже говорилося про цитати. Можна було б і трохи докласти зусиль, щоб перекласти. Чи знань мов забракло?
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки
Хм, Зірвидаху, твій коментар
Хм, Зірвидаху, твій коментар мене трохи спантеличив. Я чомусь завжди гадав, що ти виступаєш за моноетнічність держави, що мене дещо турбвало. Тепер спитаю, чи не розділяєш ти моє переконання, що держава має будуватися по доктрині націоналізму, але працювати на створення політичної нації, тобто зрештою створити національну державу з переходом від націоналізму до патріотизму через зникнення загрози денаціоналізації українців?
Я частина сили, що вічно прагне зла і вічно чинить благо.
Термін "політична нація" мене
Термін "політична нація" мене завжди насторожує. Якщо мається на увазі формування патріотичного суспільства - то так.
Патріот, людина яка любить і стоїть на захисті своєї "патрії" (держави), звісно ж може належати до різних націй. Але слід і мати на увазі, що Україна існує в світі з єдиною метою: задовольняти інтереси Української Нації. Тобто її задача: збереження, захист і сприяння всебічному розвиткові українців.
Через те, що зараз усвідомлення функцій держави в суспільстві далеко не сформоване (дуже багато людей схильно вважати державу "ворогом людини", "монстром", "джерелом насильства", коротше, чортом з рогами), маємо те, що зараз є в нашій державі.
Задача України - найбільше відповідати потребам саме українців. Інше питання, що медійна машина поки досить успішно підсовувала штучні "потреби", паралельно висміюючи або принижуючи реальні. А якщо не сформульовано чітких потреб - то немає і задовільного результату.
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки
P.S. "Зірвидах" у кличному
P.S. "Зірвидах" у кличному відмінку, буде мабуть "Зірвидаше", або "друже Зірвидах"
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки
Щодо відмінювання твого
Щодо відмінювання твого прізвиська — швидше за все, помиляєшся. Зірвидах — слово, утворене поєднанням основ. В таких словах відмінюється друга частина. Це, очевидно, дах. А іменник дах має форму кличного відмінку даху. Здається, так
Я частина сили, що вічно прагне зла і вічно чинить благо.
Безперечно, кличний відмінок
Безперечно, кличний відмінок слова "Зірвидах" утворюється на основі лексми "дах". Але ,як на мене, іменник "дах" має закінчення кличного відмінка -е. За правописом:
Кличний відмінок іменників II відміни
2.1. Закінчення -у мають:
а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-): братику, хлопчику, синку, батьку, внучку, Петрику, Івасику;
б) іншомовні імена з основою на г, к, ж: Джеку, Жаку, Ніку, Гайку, Олегу, Майку, Людвігу, Генріху
в) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий та р (крім ж):викладачу, глядачу, укладачу, лікарю, поштарю, секретарю, товаришу (але каменяре).
2.2. Закінчення -ю виступає у іменників м'якої групи: вихователю, дідусю, Віталію, Геннадію, Костю, Олесю, Ігорю.
2.3. Закінчення -є мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, парубче, друже, пастуше, Іване, Петре, Степане, Володимире, Ярославе;
б) іменники твердої групи із суфіксами -ист-, -іст-, -ор-, -тор-,-атор-, -ер-, -ир-: радисте, альпіністе, професоре, директоре, ректоре, адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире;
в) іменники м'якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче, кравче (але: бійцю, знавцю, добровольцю);
г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж і загальні назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже, газетяре, кресляре, стороже.
Оскільки іменник "дах" є безсуфіксним іменником твердої групи, то підпадає, як на мене, під пункт 2.3 а). Відповідно, під впливом звука [е] там відбувається чергування звуків х//ш.
Вітаю, Лялько! Ви вже давно
Вітаю, Лялько! Ви вже давно тут зареєстровані, а я вас ще ніколи не бачив :)
А щоб визначити кличний відмінок прізвиська нашого друга, я в нетрі не заглиблювався. Банально відкрив словник та глянув форму відмінків слова дах :)
Я частина сили, що вічно прагне зла і вічно чинить благо.
Вітаю. Я зазвичай тихо сиджу
Вітаю. Я зазвичай тихо сиджу в куточку, тому мене і не видно :-)
Я, як збочений філолог, заглибилась у купу книжок, монографій і редакцій правописів і дізналась, що взагалі в укр.мові з кличним відмінком справи погані. Немає досі нормального повного довідника закінчень, різні словники фіксують різні варіанти, а мовознавці діляться на табори. Проте, посилаючись на монографію В. Юносової "Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові", я обстоюю думку, що "іменникам чол. роду з основою на г,к,х у кличному відмінку властиве закінчення -е", бо це, принаймні, логічно випливає з параграфів чинного правопису. Інакше можна сидіти і ламати голову, з якого дива там закінчення -у, кому вірити і куди бігти по правду :-).
Додати новий коментар