Клітини одного тіла ...

Нині воїстину великий час і ми (якщо встигаємо) стаємо свідками великих подій.  Якщо коротко: то цей період почався з відновлення стилю антиутопії в мистецтві ("Кодер", "Матриця", "Еквілібріум"), в політиці зростають технології "інформаційного приводу" і "оцівільнювання війни", а в економіці - теорії  "революційного богатства" "24/7", а також зміни в культурі, що отримали назви " глокалізація" та "семантичний проміскуїтет".

До цього ми вже начебто звикли: "втеча від свободи",  "обезособлення" та стадність всюди: клубна культура швидко замінила ДКшно-комсомольську і це випливає з принципу конкуренції - Гаррі Трумен в Фултоні все ж таки стояв на плечах у Адама Сміта. Теорія превентивної війни та теорія гегемонії змінила геополітику, гуманітарна інтервенція - дипломатію, економічна регіоналістика - меркантилізм, ну іяк маленький наслідок: інтернаціоналізм прийшов непомітно на зміну націоналізму - принаймні так нам кажуть 24/7 online-insidе.

Що ми отримуємо в наслідок: наприклад зубожіння Бурятії під час путінської реформи укрупнення регіонів, ліквідації останньої надії Ольстера - ІРА в наслідок деволюції, розчинення Басконії, Сілезії та Трансильванії в єврорегіонах, ну і на фоні цього Абхазія-Ічкерія-ПМР-Косово-Крим(Закарпаття). Це наступ на суверенітет.

"Політична нація", "проект Україна", "десакралізація" - раніше казали "секуляризація" (навіть у Леніна), бо то є розділення, а не заміна Бандери-Сталіним, чи Шухевича - Кагановичем. Так от це вже наступ на ядро: десакралізація сім"ї (читай - емансіпація), десакралізація громади - виїзд в мегаполіс на роботу і викручування останніх жил - тому приклад, не кажучі про нових інтервентів чи то резидентів, що користуються автономією. Якось, кажуть, фізично відділили ліву від правої півкулі: права рука відразу почала йти до деструктивних рефлексів - обездуховилась, а ліва - атрофувалась від припинення системності рефлексії. А шизофенія несе ще тяжкіщі наслідки, бо параллелелізм перехрещуєтья - тобто суїцидальні потяги підсилюються. Це психїоаналіз, але уявімо, що це не людина, а нація от так живе (Толкота Парсонса і Герберта Спенсера ще Табачник відмінити не встиг :)) ) - от вам готова модель нашого життя.

Пам"ятаєте, Фрейд казав, що здорових людей немає: всі мають ту чи іншу патологію в тій чи іншій мірі розвинуту. Ну тоді все в порядку, все гаразд, все чудово!!!

Правда Фром з ним не погодився: одна з його робіт так і називається "Здорове суспільство", де від сказав що культ патології в суспільстві і є патологія в чистому вигляді. 

В чому ж патологія української нації: мабуть в тому, що репрезентаивний українець звик покладатися тільки на себе, а звинувачувати всіх навколо. Боязнь тавтології і плагіату часто веде до маргінальності і андеграундності, замість очікуваної оригінальності. Боязнь бути ошуканим веде до плюшництва, а не до бережливості. Боязнь, страх, терор - аби не було війни. Є один секрет: японці і китайці вчаться мової країни, де навчаються і асимільовані (читай - адаптовані) під місцевий менталітет, негри і араби  - вчаться купками здебільшого англійською і живуть в окремих районах. Китайці не носять ніж з собою по вулицям Луганська: їхній ніж - це воля до перемоги (Ніцше ще читати можна).