Зло "полукровності" свідомості

Саме тому зло полукровності лежить у свідомості. Коли є емоційна, психологічна незрілість, людина буде ставити перед собою особисті трагедії та втрати, навіть не замислюючись над можливістю подивитися на події минульщини, або звернутися до самовизначення, більш широко. Наче шори на очах, вона віддає перевагу власному, до суспільного - зась. Це проблема вузьколобості і небажання відкривати очі ширше, бо це є важкий і обтяжливий процес, а суспільство таких вузьколобих йде до спрощення.

Самоідентифікація "сам не знаю хто я є" - це привід  до усунення від проблем, ануляція традиційності. Такі люди будуть поблажливо ставитися до геїв, лизбійок, феменісток тощо, бо ж вони невизначені. Саме на таких зручно вмощується толерантність і розквітає буйним цвітом. Людина, якщо вона здорова, перебуває в постійному розвиткові. Цьому сприяють внутрішні та зовнішні аспекти, не вдаючись у подробиці - це свідомість та соціальність, програші дають психосоматичні проблеми.

Самовдосконалюючись, дорослішає й ідентифікація. Тому й дається час дитині-підлітку-молодику на розвиток, щоби статися, як особистості. І в визначенні "з ким ти в цьому життю, за кого ти" саме й відводиться цей момент. Якщо ж людина ним не скористалася в певний час, прогавила, не виховувала себе і не вважала за потрібне прислухатися та, що є головним - аналізувати, робити висновки та вчитися на них, вона і у зрілому віці буде себе питати - блін, а що я є насправді? Може, трошки "ніщо", бо наполовину хохол і татарин. Вибачайте, але це підлітковий недозрілий конфлікт версій. Коли доросла людина задає собі таке питання, виникає у відповідь - нащо вона розтренькала свою юність та хто її оточував. 

Щодо того, що особиста втрата для людини може заступати сприйняття минувщини. Це я і не вважаю чимсь не нормальним. Коли людині надмірно боляче вона вже дивиться на світ через призму цього болю. Саме тому в різні часи для витягнення інформації застосовувалися тортури. Це є людська природа.

У даному випадку - втрата родича, це втрата близької людини. А ідеї про "Свобода народам, свобода людині", "Україна понад усе", "Бог і Україна" - це щось абстрактне. І у конфлікті з втратою родича з великою імовірністю "особиста втрата" у свідомості виграє. Бо дошкулятимуть питання "хіба вони не могли інакше?", "хіба вони не могли дізнатися, що мій дід зовсім хороший і до того не причетний?"... І відповіді "моглииии!", "у буремному гніві не займалися сортуванням".

Тому, щодо визначення. Людина ж не могла вплинути на вибір своєї бабусі, щоб та не зв’язувалася з поляком. "Любов", вона ж "не знає кордонів" і не міряє відповідальності. Факт те, що один українець тепер "беззубий" і має "додаткову хвору точку". Та жіночка вважає себе українкою, але засуджує український рух опору (бо він зачепив і її родину). А це означає, що у людини є "хвора тема". І щоб взяти участь новітньому "русі опору" ця людина змушена для себе вирішити значно більше питань, ніж інші українці. А це у свою чергу так чи інакше - ослаблює сам рух. Невпевненість.

Іде маса людей. Тут бац! Одна вивіска - на ній написано "Махно"... Тут починаються відкопелюватися губи, вереск і частина відколюється (нейтралізується, "гаситься"). Решта іде далі... Наступна вивіска "Петлюра". І знову частина "гаситься". Далі "Бандера". Ще люди позагасали і пішли собі по домівках. Далі "Волинь"... І знову...

Можна сказати: "так не чіпаймо цих проблем". Еее - ні! Бо справа в тому, що той, хто захоче нас нейтралізувати - спеціально буде розставляти ці таблички, щоб "гасити" людей. Тому ми мусимо чіпати ці проблеми і роз’яснювати свою Правду. У нас стільки говориться про "вони піднімають теми, які розколюють Україну". Та треба нейтралізувати ті теми. Піднімати і трощити! А не солити їх у банках, щоб у якийсь "зручний" момент вони постали перед всіма.

І у цій справі, як на мене мінімальний внесок людини - одружуватися тільки в межах однієї нації. Щоб не було конфліктів "кого виховувати", щоб не всаджувати дитині змалку шизофренію "я і те, я і се". Щоб дитина мала більше шансів вирости у безапеляційного захисника інтересів Українсьої Нації (а значить і своїх інтересів).

Згадався неймовірний Параджанов з його фільмами та гонінням за український націоналізм. А він вірменин, що народився у Грузії. Він заповів себе поховати на Україні. Постать суперечлива, проте українська, як на мене.  

Параджанов - гарний приклад. Відомий співець українства - Тризубий Стас, нині, нажаль, покійний - етнічний росіянин. У кого повернеться язик назвати його "полукровкою"? 

Доречі, "полукровка" - не вірно. Вірно "напівкровка".  Але й це слово не відповідає сутності питання, що підняте тут. 

Найближче до теми слово "переродок" - що зразу ставить все на свої місця. Або "байстрюк" - теж непогано, конкретно - у ціль!

Ти є той, ким себе вважаєш. Знаю безліч українців, які є ким завгодно - "черкасами", "хохлами", "малоросами", "руськими". Але, тільки не українцями. 

П.С. Жіноцтво - зі святом весни!