Націоналістам і не дуже...

БЛИСК І ПРЕЗИРСТВО НАЦІОНАЛІЗМУ...

Назву цього матеріалу я “здер” із відомого французького роману про ... куртизанок. Ба, ні, я не відношуся до націоналізму, як до продажної дівки, але, спілкуючись із різновіковими і “різноформатними” націоналістами я не міг не спробувати класифікувати їх. Тож пропоную читачеві власне; підкреслюю, особисте бачення проблеми націоналізму в умовах сучасної України.

Треба зазначити, що сам термін “націоналіст” викликає на теренах нашої області переважно негативні емоції: острах, відразу, гнів. Все це зумовлено тривалою комуністичною навалою на голови, на свідомість людей. Серйозне поняття “націоналіст” пережило в Україні таку ж наругу, як і цілком безневинні “джаз”, “кока-кола”, “скаут”. Тільки до піонерів, пластунів (чи то скаутів), що п’ють кока-колу і слухають джаз ми вже звикли, а щоб назвати себе націоналістом, бути ним, потрібні воля, свідомість, честь.

Отже, для земляків, які, дасть Бог, читатимуть мою статтю, хочу дати своє бачення націоналізму, і для початку стверджую: кожна людина має в собі той ген націоналізму, і кожен з нас (хтось більше, хтось менше) націоналіст. Серед націоналістів є робітники і освітяни, спортсмени і селяни, і , звісно, політики. Націоналізм існував у всіх соціальних формаціях, і існуватиме ще довго. Принаймні, до тих пір, поки світ триматиметься за шворку, з одного боку якої “ми”, а з іншої “вони”, націоналізм, як ідея, житиме.

Звичайно, ступінь, рівень, я б сказав “яскравість” цієї сторони в індивідуальності кожної людини залежать від багатьох факторів: умов життя, освіти, релігії, виховання, далі можете продовжувати самі. Рівень національної свідомості у крові кожного окремого громадянина я, цілком суб’єктивно, оцінюю за семибальною шкалою.

7. Нацизм (фашизм) – найвищий прояв націоналізму. Ототожнювання будується за принципом “тільки ми”. Ми – господарі, вони – ніхто, бидло, раби, сміття. Визнається тільки одна держава – наша, побудована нашими для наших, по наших канонах. Все інше – зло.

6. Расизм – більш широкий, а значить менш жорсткий. Ототожнювання здійснюється за принципом “тільки ми і наша раса”. А далі все так само, з поправкою на те, що раса включає в себе декілька націй, які, в теорії, рівноправні (пам’ятаєте твори Дж. Лондона, або Р. Кіплінга?). Тож допускається існування декількох держав, на чолі яких стоїть “правильна” раса.

5. Комунізм. Так-так, не дивуйтеся. Комунізм такий же “...ізм”, з тією різницею, що в основі відбору по лінії “ми-вони” закладені розбіжності не етнічно-расові, а класові. “Хто не з нами, той проти нас” – ось основа комуністичної тотожності, з чого виростають диктатура пролетаріату, червоний терор, тоталітаризм. Світова революція, як засіб побудувати вселенську “правильну” державу комуністичного штибу, повне ігнорування іншої думки – ось світоглядні засади комунізму.  

4. Патріотизм. Найбільш привабливий вид націоналізму. Коли тебе називають не „нашистом” а „патріотом” глибше дихається і веселіше живеться. Патріотизм – це вид націоналізму масово розповсюджений, я б сказав легалізований. Ототожнення патріотів йде за формулою „ми – всі, хто живе на цій землі”. І якщо „вони” живуть на нашій землі, вони – такі ж „ми”. Патріот спокійно відноситься до інших держав (народів) до тих пір, поки інші держави (народи) спокійно відносяться до його. Але така позиція є слабкою, неврівноваженою. Слабкість „патріотів” і полягає якраз у тому, що їх увага, їх прагнення, їх енергія зорієнтована більше назовні, ніж всередину: прийшло на нашу землю 5 китайців, ведуть себе спокійненько, отримали громадянство, стали "нашими", живуть і працюють – ну й добре; – патріот спокійний. А коли китайців 500, а якщо 50000??? Китаїзація Росії – підвалини російського націонал-патриіотизму. 

Не маючи чіткого розмежування по лінії „ми-вони” патріоти дрейфують від інтернаціоналізму аж до нацизму. А чому б і ні, поряд із п’ятьма китайцями можна побути інтернаціоналістами. А з п’ятьма тисячами? Так чому в Німеччині 30 років минулого століття патріотично налаштоване населення підтримало Гітлера? Так чому зараз росіяни-патріоти підтримують Путіна-Медведєва? Бо патріоти! Припекло – перейшли на вищий щабель, та й поготів.

3. Інтернаціоналізм. Як не крути, а все ж націоналізм. Визнається існування окремих націй, їх відмінності, ототожнення „ми й вони різні, але рівні”. Та ж формула працює і з державними відносинами: „Всі країни братерські, тільки один брат старший, інший середульший, хтось менший...”

2. Глобалізм. Зовні новітня, а по суті дуже стара ідеологія. Один народ (безрасове людство) „ми = вони”, одна все земна держава. Глобалісти провісники “стирання” етнічних і державних кордонів; злиття всіх держав у один, для мене не зовсім зрозумілий, конгломерат, відмирання поняття нації, створення уніфікованої мови, культури, економіки, світогляду, тощо. Дехто скаже, що це не стільки ідеологія, скільки наукова фантастика, але прояви глобалістичного устрою можна відстежити ще у Кампанели в його „Утопії”, або у способі існування таких соціальних прошарків як хіпі, у житті світових релігійних конфесій, в тому ж таки інтернеті.

1. Космополітизм. Про цей термін багато що говорили, ще більше скажуть. Не дуже поважаю дядечка Джо (Й.В. Сталін), та він дав космополітам (прошу, не звинувачуйте мене в юдофобії!!!) дуже кмітливу характеристику: „безродные”. Мені здається, що космополіти – це люди, які ототожнюють себе як „ми” і „вони” для таких не існує. Всі брязкальця держави їм тільки заважають. Я не знаю, чи існують насправді такі люди, і думаю, що чистих космополітів, яким „по цимбалах” мови, релігії, гроші, кордони, народи і нації на білому світі дуже небагато. Уявіть собі людину, яка з монголом – монгол, в Швеції – швед, або навпаки, говорить тільки на есперанто, живе в своєму світі... Але ж десь є її батьківщина, рідні, друзі, могили пращурів. У футбол вона за когось там уболіває? Якимись грошовими одиницями (не Буркіна-Фасо) розраховується? Все рівно мають бути якісь національні ознаки, форма очей, наприклад. Невже їй правда „по цимбалах”?

ДідОК