Націоналісти шанують полеглих у Другій світовій війні
© Прес-служба Луганської обласної організації ВО "Свобода"
8 травня Луганська обласна організація ВО "Свобода" відкрила у Луганську відреконструйований за її сприяння меморіал воякам ЧА, полеглим у роки Другої світової та встановила пам’ятний Хрест "Українцям обох берегів Дніпра, полеглим за волю України". Як і очікувалося, офіційне відкриття відновленого меморіалу представниками офіційної влади відбулося без участі членства ВО "Свобода", яке і відновило цей меморіал.
Офіційна влада "забула" запросити на відкриття тих, чиїми зусиллями та коштом був відновлений меморіал. Офіційній владі міста Луганськ краще витратити 15 млн. грн. під час економічної кризи на пам’ятник китайським найманцям, полеглим підчас боїв із військами УНР у роки т.зв. "громадянську війну", під назвою "Борцям Революції", ніж гідно вшанувати та реконструювати меморіали полеглим у роки Другої світової.
Прийшовши на місце встановлення Хреста та відкриття меморіалу, членство та симпатики ВО "Свобода" підготували місце встановлення Хреста. Після його встановлення розпочався молебень за полеглими українцями обох берегів Дніпра, у роки Другої світової. Віддавши шану, як полеглим воякам ЧА так і воякам УПА, українське духовенство освятило Хрест примирення. Спільний молебень мав на меті показати, що присутні вшановують пам’ять усіх полеглих, незважаючи на різне віросповідання. Після молитви до могил вояків ЧА та пам’ятного Хреста лягли червоні троянди як символ скорботи та туги за полеглими.
Перед присутніми виступив голова Луганської "Свободи" Дмитро Снєгирьов, який у своїй промові підкреслив наступне: "Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх українців, які із зброєю у руках захищали свою Батьківщину. Трагедія українського народу полягає у тому, що українці змушені були стріляти у своїх братів українців, замість того щоби боротися проти спільного ворога за визволення своєї Батьківщини.
Україна, як країна розподілу, розірвана на шмаття чужинцями-завойовниками, платила страшну ціну, приносячи на вівтар завойовників кращі життя своїх синів та дочок. Сьогодні ми схиляємо прапори, як символ скорботи за усіма полеглими, які захищали свою Україну, у своєму розумінні тогочасного моменту.
Ми виступаємо за те, аби українці перестали дивитися один на одного, через приціл, лише тому, що їх розділяє Дніпро, або якісь побутові дрібнички. Встановлюючи Хреста пам'яті, ми тим самим ставимо крапку у протистоянні українських ветеранів Другої світової. Ситуація, коли із Москви до Берліну ходить т.зв. "потяг миру", котрий має на меті об’єднати ветеранів ІІІ Райху та ЧА, і ці ветерани спільно п’ють шнапс, згадуючи події війни. А нам у своїй, Богом даній, країні експерти зовні та п'ята колона, розповідає про неможливість примирення. Ця їхня "неможливість" є штучною та неприйнятною для нас нащадків. Наші кордони мають пролягати не по Дніпру, а по Дону та Віслі". Після промови Дмитра присутні схилили прапори у знак скорботи за полеглими та вшанували їх хвилиною мовчання.
Наступні оратори зробили акцент на тому, що весь світ вшановує пам‘ять полеглих 8 травня і цей день є днем скорботи та туги за тими, хто залишився на полях війни. Світ не перетворює свою скорботу на масове театралізоване шоу, у той час коли живі ветерани потерпають у злиднях. Ще й досі існують черги на протези серед ветеранів, хоча війна закінчилася майже 65 років по тому. Матеріальне становище ветеранів переможених набагато краще, ніж переможців. Віддавши шану полеглим, присутні поклали квіти до меморіалу полеглим воїнам ЧА та пам’ятного Хреста.
- Додати коментар
- 201 перегляд
-








Я теж там був. Мене
Я теж там був.
Мене особливо вражає та хробачна ницість регіоналів... Меморіал було відновлено руками Свободи. Руками націоналістів. А ті гнилі пацюки - "відкрили" меморіал раніше, буцім це ВОНИ його реставрували.
І я не здивуюся, якщо голубі на тому "відкритті" верзли про "нідапустім піріпісиванія історіі", "далой бандєр" і в тому ж дусі. Хоч ті "бандери" їм той меморіал і відновили.
Втім, для регіоналів це не нове... Оце їхнє обличчя.
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки