Мастери-ломастери

© Микола Метикайло, Politiko

Я ніколи не був, м'яко кажучи, прихильником Януковича, оскільки був давно знайомим із його методами. Але, внаслідок відносно чесних виборів, змусив себе прийняти їхні результати, як прояв волі частини населення, хоч це лише 30% від загальної їхньої кількості.

Однак результати діяльності оновленої влади за час, що минув від моменту виборів здатні у будь-кого глибокий шок. Діяльність «новачків» можна назвати не чим іншим, як послідовною низкою дій, що межують із державною зрадою, а подеколи цю межу і перетинають.

Які ж це дії?

Все розпочалося з лихоманки розставляння «своїх людей» на всі, більш-менш значущі, пости. Про фахові параметри годі й говорити. Кричущим, наприклад, є призначення начальником столичного ДАІ «спеца» із маніпусінької Горловки. Маса висуванців являють собою уособлення одіозності, як Цушко і Табачник, дехто – має минуле із досить виразним кримінальним душком. А загалом це справляє враження, що ПР жодним чином не готова , ба навіть не готувалася до своєї перемоги у останніх виборах.

Після цього почався активний закупівельний період у Верховній Раді. Попри те, що товар був «лежалий» і нагадував славнозвісну радянську «синю птицю», «тушки» були «з душком», а своїм калібром швидше нагадували «тушканчиків», купівля тривала активно, а «торгова інспекція», що мала прискіпливо наглядати за законністю операцій, наш непохитний Конституційний суд, радо «ліг» під ПР, хитромудро схваливши незаконний торг.

«Дальше – больше!»

Розпочалася мишача метушня навколо втілення передвиборних обіцянок. І знову кричуща безпорадність новобранців, які останній рік заважала роботі ВР, постійно блокуючи її роботу з криками: «Ви не вмієте, йдіть звідси геть, а ми без вас все як слід зробимо!» Ну то й що? Галасливий лемент у відповідь на питання: «Де взяти гроші на соціалку?» «Ви йдіть, а ми знаємо – де!» виявився белькотінням немовляти: «Та це ж попередні винні!». Таємнича «тумбочка» Януковича виявилася порожньою, а мо' її ще й досі не можуть знайти. Тому ПР взялася за штурм Міжнародного валютного фонду із завзятістю, яка дорівнює за інтенсивністю ту, із якою вони критикували такі ж дії попередників.

Це раз повторюю: неготовність ПР до справжньої роботи просто вражаюча. Чого варті їхні палкі запевнення, що вони є спільнотою «незбагненної професійності», проголошувані із таким пафосом, аби у всіх виникло стійке переконання в тому, що всі ми все життя жалкуватимемо, якщо не побачимо їхню діяльність наочно. Побачили… Побачили кричущу некомпетентність, яка вилазить із торби, де лежать результати їхньої роботи.

Чого варта нездатність усвідомлення значущості виключності, за своєю суттю, нашої газотранспортної системи, без якої Росія ПРОСТО НЕ ЗДАТНА доставити свій газ до Європи. Будь-який справжній політик світового рівня намотав би нашу газову трубу на горло Медведєва, і витяг би натомість для себе все, що завгодно, включно із зобов’язанням щоденного особистого чищення ним, Медведєвим, своїх, Януковича, черевиків або особисте, on line, щоранкове виконання гімну України із транслюванням цього всіма радіо- та телестанціями Росії.

А бюджет? Будь-яка нормальна європейська партія мала б на момент виборів ГОТОВИЙ БЮДЖЕТ, який вимагав би лише мізерної кореляції для урахування незначних змін, що трапилися останніми кількома днями. Хіба ж всі необхідні для цього параметри не були відомі «фахівцям» ПР? Певен, що, маючи бажання, простий пересічний українець «накачав» би все з Інтернету. А вони ж, попри всі заяви, були у системі влади. Ні, таке враження, що вони всі чекали результатів виборів, засмагаючи на Канарах, Мальдівах, Гаваях…

Відносно останніх подарунків друзям та недругам.

Це, як і все інше, вражає відсутністю логіки мотивів. Зовні це скидається на те, як якесь хлоп'я, отримавши щось давно омріяне, настільки ошелешений щастям, що готовий, у свою чергу, ощасливити весь світ. Подарувавши, наприклад, останні сімейні коштовності із батьківського сейфу – як от шматок безцінного урану, наприклад, усмішливому заокеанському хлопцеві. Або вічно набурмосеному малорослому сусідові, що полюбляє бавитися корабликами, шматочок родинного басейну. Чом би й ні? Води багато!

Та де ж ці кляті, так довго розхвалюванні, фахівці? Якщо так триватиме й далі, у нас дуже скоро не залишиться нічого, що не було б віддано чи подаровано.

Бо ж будь-кому має бути зрозумілим, що для будь-якого різновиду міжнародної кооперації не треба віддавати заводи, які хоч і не працюють належним чином, але які містять в собі світового рівня конструкторське бюро. А маючи такий регіон, як Крим, з купою проблем, що потребують вирішення, не можна навіть консервувати ситуацію, не кажучи вже про те, аби залишати там головну дестабілізуючу силу ще на чверть сторіччя.

Проблема наявності на нашій території чужоземних військ, що несумісне з існуючою Конституцією, і які перебувають лише тимчасово, доти, поки не підготується місце для перебазування – являє собою самостійну проблему. І лише люди, які байдуже ставляться і до Конституції, і до стабільності України як держави, можуть погодитися на продовження перебування такого неспокійного, м’яко кажучи, квартиранта, можуть погодитися на збереження практично нестерпних для будь-якої держави стану речей. Непокоять також умови плати за користування нашою територією. Від усього цього тхне, навіть смердить, абсолютною безпорадністю, практично – зрадою національних інтересів. Якісь міфічні газові борги, якісь копійки, що абсолютно віртуально платять Україні, якісь території, куди не пускають жодного українця будь-якої посади... Японія, надавши США аналогічну територію, щороку отримує мільярди, і має на цих територіях певні права. Ми ж принизливо терпимо плювки від наших «друзів», витираємо обличчя та уклінно пропонуємо їм продовжувати свою відкрито підривну, нахабно-зверхню діяльність Росії практично на всій території Криму.

Резюме.

Все згадане, всю діяльність правлячої нині ПР, просто не можливо не розцінювати інакше як деструктивну, скеровану на свідомий розвал та повну руйнацію нашої країни.