Пропустити навігацію.
Портал українців Луганщини

Глобальні проблеми: лихослів’я

© drv, UA-Hack

1. Передмова

Привіт! Я буду коротко розповідати. Б’юсь об заклад, ти за життя чув (чула) хоча б один матюк! Всі ми чули ці слова. Більшість із нас їх вживають. Якщо вірити ящику для ідіотів (телевізору, без образ, бо правда), то ця більшість - це 80 %. На мою думку, це від 85 % до 93 % підлітків віком 9 - 22 роки. Тож, почнемо детальніше!

2. Діти - майбутнє нації

«Діти - майбутнє нації» - ішовши, я прочитав це на одному навчальному закладі. Прочитавши, я зробив висновок: «Майбутнє скасовується». А, що? Хоч і кумедно, але правдиво. Ну яке може бути майбутнє, якщо навколо нас одні виродки (від «Виродження нації» ). А саме - наркомани, розумово відсталі, фізично відсталі, а також ті, хто вживають нецензурну лексику, курять і вживають алкоголь та наркотики, та інші…

Також дуже поширеною проблемою є незнання літературної мови своєї батьківщини (не то що б я закликав усіх бути великими патріотами, але мову рідної країни потрібно знати).

Все починається змалку. Злослів’я поступово вклинюється у мову дитини. В 9 - 14 років розмовляти із підлітком дуже важко (усі цифри вказані із малою точністю). Не завжди таке є в дітей і підлітків, бо все це також залежить від виховання батьків, але в першу чергу - від самої дитини / підлітка / людини.

Ось простий приклад: був період, що я вживав нецензурну лексику в досить великій мірі, але, зрозумівши, що це не годиться мені, я примусив себе абсолютно не вживати ці слова. Якщо чесно - мені це вдалося. Інколи (1 раз на 0,5 - 0,9 року) буває, що можу сказати слово, схоже на «блін», тільки трошки інакше… =)) Та й те, тільки тому, що розв’язувавши величезну нерівність із трьома модулями на цілу сторінку, виявилось, що на початку є груба помилка, і всю сторінку довелося просто викреслити! Але не більше!

До того ж, я намагаюся абсолютно не вживати таких слів! І мені це вдалося! Ми навіть із однокласником домовились не вживати нецензурної лексики і навіть просто не дуже гарні слова!!! Я впевнений, що якби так зробили усі, ну або хоча б більшість, ну вже на крайній випадок - це «авторитети» груп, компаній та товариств…

3. Висновок

Ні - ні, я не хочу когось образити, я не кажу що майбутнього не буде. Про майбутнє - я мав на увазі, що хорошого майбутнього не буде! А так, то майбутнє буде, тільки яке? Отож - задумаймось, що ми говоримо, що ми вживаємо, що є хорошим, а що поганим і зменшимо кількість поганих звичок, слів та речей в нашому житті!!! Для ua-hack.com

Зображення користувача ДідОК.

 Знаю матюки на 19 мовах

 Знаю матюки на 19 мовах бувшого СРСР (армія). Стараюся не вживати, але іноді, якщо вклепаєш себе по пальцю молотком, або впадеш несподівано - виривається.  Лаятися навчився у 5-6 років, як тільки переїхав із села до міста. Старші хлопці у дворі нас, малих, учили.

Знаєте, браття, пропоную щось на зразок акції "Спілкуйся рідною" - "Інет без матюків", "Я москаля не гну" або щось таке. Бо коли починаєш читати відгуки, іноді хочеться і плювати і блювати на деяких дописувачів.

Я розумію "молодіжний протест", "переламний вік",  та всьому є межі...  

 З повагою, ДідОК.

Зображення користувача Зірвидах.

Підтримую. Я й так не

Підтримую. Я й так не "виражаюся". Та і на "Ворохобнику" матюкні нема... Хоч іноді є доволі жорсткі матеріали, все одно, в межах припустимого.

Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки

Зображення користувача ДідОК.

 Не в тему. Глянь

 Не в тему. Глянь посилання 

http://www.youtube.com/watch?v=iCa761OMMDA&feature=channel_page

 

 З повагою, ДідОК.

Зображення користувача Зірвидах.

Звісно, москві хтілося б, щоб

Звісно, москві хтілося б, щоб Україна була слабкою. Аж зі штанів пнеться, щоб щось вигадати, що могло б ослабити нашу державу. Наша задача, це відслідковувати і перешкоджати.

P.S. Повідомлення "не в тему" можна слати за допомогою контактної форми кожного користувача. Формат коментаря не дозволяє здорово відхилятися. Плюс - автор матеріалу у відгуках сподівається прочитати щось, що стосується його допису.

Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки