Будьмо щасливі

Друже і подруго, весь гурт, який спричинився до цього номеру “Ворохобника” вітає тебе із Днем Незалежності.

Українська Нація здобула її у вогні і крові. І хоча сам термін “не-залежність” має в собі ледь-ледь приховану, але таки “залежність”, все ж це було одне з перших суттєвих досягнень Нової Доби.

Багатолітній тягар облудних штампів і міфів дає себе знати. Люд бідкається з боку в бік, плутаючи, де головне, а де марнота. Але Ворохобник-бунтівник знає, що так не буде вічно. Що гордий Українець розправить плечі і загукає “Це моя земля!” І так буде обов'язково. Неминуче.

Тому українським націоналістам видається смішним натужне куйовдження різних ЛОТів, “Луганських правд”, “Ізвєстій Луганщіни”, “Ракурсів” і решти меншовартісних (а від того вбогих) видань. Вони так стараються, так щедро ллють бруд на все українське. Певно змагаються за крихти з панського столу... Їхня брехня вже не так отруйна скільки жалюгідна.

Адже Україна ставатиме Україною. І лише так! Іншого не може бути. Щодня все більше людей відвертаються від потоку брехні. Все більше людей розуміють, що більшість луганських ЗМІ, просто відпрацьовує гроші.

Українці відкидають від себе цю погань. Адже розуміємо, що злоба на українське це насамперед шизофренічна злоба на себе самого. Вона – найперше, що виснажує людей.

Українець має змогу розвиватися, рости здоровим, щасливим і заможним. Шанувати землю свою, батьків своїх, народжувати здорових дітей, виховувати синів мужніми і рішучими, а дочок – ніжними і небесно гарними. Щоб почати так жити варто лиш ставати собою. Українцеві – ставати Українцем. Коли ти із собою щирий, то світ всміхнеться тобі.

Сповнений оптимізму я дивлюся у майбутнє. Гарно ж посвяткуй День Незалежності. Докладімо зусиль, щоб наступного року це був уже День Самостійності.

 

Слава Україні!

Героям Слава!

друг Зірвидах

Декалог українського націоналіста

Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

1. Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства і простору Української Держави.

Десять точок

Душа Богу! Життя Україні!

Честь – для себе!

Кожен хто хоче себе назвати українським націоналістом має знати Декалог українського націоналіста. Без знання основ, без їх усвідомлення не можна говорити про свою позицію. Адже декалог втілює десять принципів сприйняття світу очима українського націоналіста.

Я дух одвічної стихії!” – дух, який передавався від діда-прадіда – внуку-правнуку, дух любові та захисту своєї неньки від ворогів. Він поставив на грані двох світів, Європи та Азії, творити нове життя!

Перша точка – українець краще загине у бою, ніж буде бачити, як знущаються над його матір'ю Україною! Воля або смерть. Нічого не втрачаємо.

Друга точка – дозволиш образити раз, ображатимуть завжди. Вмій давати відсіч.

Третя точка – без знання про звитяжний шлях своєї Нації ти ризикуєш стати об'єктом маніпуляцій. Щоб захиститися маєш здобувати правдиве знання.

Четверта точка – бери приклад з лицарів-борців за УССД. Пам'ять про них не дасть тобі схибити. Ти – продовжувач їх справи.

П'ята точка – не дозволиш знущатися над побратимами.

Шоста точка – кожен повинен знати стільки, скільки повинен знати!

Сьома точка – будь рішучим. Заради майбутнього своєї Нації та держави, борися до останнього!

Восьма точка – хто з миром прийде, того хлібом зустрінемо, хто з мечем – той загине!

Дев'ята точка – пам'ятай, таємниця – це те, від чого залежить життя твоїх побратимів. Зрада не для українця!

Десята точка – докладай зусиль до розвитку України. Україна вже повернула більшість своїх земель, але всередині завжди є місце для вдосконалення.

друг Люфа

Богів та батьків не обирають

Сьогодні в нашому місті все частіше можна побачити – на стінах – виведені аерозольним балончиком сварги і руни, а серед молоді все частіше зустрічаються ті, хто назвиває себе «рідновірами», неоязичниками або, на європейський манер, паганістами. Це свідчить не тільки про підлітковий негативзім чи юнацьку кризу самоідентифікації, а й про те, що прийшов час дати відповідь на деякі питання. Відповідь, у першу чергу, самим собі.

З вуст церковних ієрархів часто злітають презирливі слова на адресу дохристиянських вірувань. Мовляв, дикунські забобони! Молилися, невігласи, дерев’яним бовванам, час від часу напуваючи їх людською кров’ю… У відповідь «рідновіри» таврують Церкву, християн і святу Трійцю. Мовляв, не треба нам Бога, який каже нападнику ще й другу щоку підставляти. Яке до нас, українців, має відношення християнство, якщо за Біблією богообраний народ – євреї? Велика дурниця – вірити в чужого Бога!.. Що й казати, дискусії в питаннях віри настільки ж запеклі, наскільки іноді беззмістовні. Чому? Зараз поясню.

Жбурляти прокльони в пітьму віків – справа, звичайно, захоплююча, але неблагородна. Ми, українці ХХІ сторіччя, не маємо права зневажати тих, хто віками напував цю землю своїм потом і кров’ю. Якими б примітивними чи жорстокими не здавалися б сьогодні древні вірування та звичаї, ми повинні шанобливо ставитися до наших пращурів, хоч би скільки тисячоліть не розділяли нас.

Крім того, слід зрозуміти, що між християнством (релігією) і Церквою (організацією) є суттєва різниця. Не тільки справами духовними займаються «церковнослужбовці». Інакше навіщо, наприклад, Російській Православній Церкві власний Центр інвестиційних програм? Або навіщо РПЦ займатися готельним бізнесом?.. Не хочу здаватися упередженим! Ватикан є також неабияким землевласником і співвласником мережі готелів «Хілтон» в Італії... Так що в справах церковних теж доводиться боротися з конкурентами – і за душі, і за валюту.

На чий же бік слід стати нам, простим українцям? На бік України – кажу вам я! Бо Богів не обирають, як не обирають батьків.

Дохристиянські вірування українців органічно пов’язані із європейським язичництвом. І саме це ріднить нас з європейськими народами, а не пусті балачки про «демократичні цінності» та «ринкову економіку» – машкара, за якою проглядає хитрий і хижий писок транснаціональних корпорацій.

Що б там не казали церковні ієрархи, наші пращури, поклоняючись богам Неба і Землі, не заганяли планету в глухий кут екологічної кризи. Древній слов’янин-мисливець не мав права вполювати більше, ніж треба було для прожитку, і не мав права завдавати впольованій істоті більшого болю, ніж змушував мисливський промисел… А Вотан, верховний Бог скандинавського пантеону, віддав своє око і провисів 9 днів зі списом в боці задля осягнення Знання і Мудрості!.. То ж будьте певні – древні Боги знали, що таке самопожертва, честь і справедливість.

Так зване «хрещення Русі» було викликане цілим комплексом чинників. В тому числі і політичних. До того ж, науковцями (істориками, етнографами, релігієзнавцями) вже давно доведено, що на теренах України утворився симбіоз народних дохристиянських вірувань та християнства. Відомо, що часто християнські церкви будувалися або на місці язичницьких капищ, або в місцях, де відчувалася особлива «сила».

Цілій низці християнських святих було приписано риси прадавніх Богів. Наприклад, в народному образі Іллі-пророка вгадуються риси Перуна. І досьогодні в народній обрядовості досить мирно співіснують елементи християнства та язичництва. Чому? Тому, що вигноїти те, що настільки глибоко закорінено в народній культурі, - дуже важка справа. Свого часу комуністи теж хотіли позбутися «опіуму для народу», але на більше, ніж відчутна шкода, вони не спромоглися.

Як би там не було, християнство зробило (і робить) свій внесок в розвиток української культури. Серед християн без ліку тих, хто своєю думкою, словом і ділом виборював і уславлював Українську Націю. Митрополити Петро Могила та Андрій Шептицький, щирі християни Григорій Сковорода і Тарас Шевченко… Язичник Святослав Хоробрий і християнин Богдан Хмельницький, скептичний щодо релігії Іван Франко і християнин Степан Бандера. Все це – пантеон Українських Героїв. Наших Героїв, які народилися на нашій землі і стояли за неї. То ж як ми, українці, можемо ділити їх на «хороших» і «поганих», не зраджуючи своєї честі? Шануймося, браття!

друг Багряний

Болото і Буревій

Якщо тобі буде хтось казати, що живемо у нудний час, що найбільша боротьба зараз – це мишача метушня у Верховній раді про те, хто що кому сказав і як хто образився – не вір. Не вір, бо то все лише показуха. Її задача – роздути мізерне до неймовірних розмірів. Щоб ми цінували всяку дрібноту і підтримували ту куцу “еліту” у її тарганячих перегонах. А між тим усим, за купою і на йоту не значного пороху, щоб не помічали справжніх баталій!

От, наприклад... Хто ти за національністю? Питання тривіальне, як “раз-два-три”. Однак, що вбільшості чуємо у відповідь? “Та зараз важко сказааати... стільки всього намііішано. Мати такаааа-то, батько такиииий-то... Хто я?” Таких “хто-я” зараз розплодилося купа. Людей з батьками-дідами, з повними родинами і в одночас ніби безрідних.

Сказати б “то й що!” Це не важливо, бо тут же - “ригіони” і “памаранчиві”, тут же ковбаса і квартплата, тут же лупа, врешті решт, із карієсом! Стільки нагальних проблем! Куди там розбиратися у тій “кривавій плутанині”, сидіти з калькулятором і відсотковою більшістю (ніби у Верховній раді голосуванням) вибрати собі національність.

На цьому місці дозволю собі ремарочку, що коли людині калькулятор визначає національність, значить ця людина – безбатченко, безродько. Калькулятор такій людині ніц не допоможе!

Та важливе зауваження інше: оці всі невизначеності, та іронічні питання “хто я?” говорять про одне: належність до Нації зараз, так би мовити, поза увагою. Але в центрі уваги – помаранчево-регіональні паперові “бої”, плітки і чутки про “зірок”, ну і таке...

Очі і вуха – зайняті. Не вистачає часу думати. Зараз час – шалених темпів. Вже хоч би за ним встигнути! А за тою гонитвою за часом, ще ж треба і особисте життя владнати. Людина зараз існує у таких умовах, що їй потрібні готові рішення і висновки. Учні і студенти в інтернеті більше шаряться по сайтах “скачать рєфєрат”, “скачать курсовую”, випущено вже цілий книжковий стос “1000 найкращих творів” і такого повно! Більшість обирає готові рішення, заготовки, шаблони і штампи.

Ну, хіба не рай для маніпуляцій?!

Щоб уберегтися від зловмисних маніпулювань, варто би було об'єднати зусилля. Адже це дає змогу розвантажити кожного, взамін даючи більшу захищеність і відчуття спільності.

Належність до Нації – це належність до спільноти. Нація – спільнота, утворена єдністю крові і землі. Нація – єдність Духу! Але це звучить якось абстрактно і нібито далеко від реалій. Професійна спільнота захищає інтереси людей певного фаху: вартість роботи, наприклад. Нація – захищає інтереси людей генетичного і духовного рівня.

Коли твоєму братові стане важко – ти допоможеш і тим врятуєш рід свого батька. Але, якщо ти не знатимеш про те, що то твій брат, або не надаватимеш значення поняттю роду, то ворог винищить і брата твого, а тоді і тебе – поодинці.

Як із родом, так і з Нацією. Якщо не надавати значення належності Нації, то захист геному (від генетичних небезпек: дегенерації, хронічних захворювань, послаблення здібностей) покладається всім своїм тягарем на кожну окрему людину! А ти можеш вирішити проблему, коли дівчата (не усвідомлюючи своєї українськості) “по приколу” або через гроші злягаються із чужинцями-зайдами? Можеш вирішити проблему, коли до українок-луганчанок, яких ти і я вважаємо найкращими і найкрасивішими дівчатами в світі, чужинці ставляться, як до повій? Можеш вирішити проблему хворобливості суспільства, в якому панує суцільне національне нехлюйство і, як наслідок, нехтування власним здоров'ям? З року в рік хвороби стають небезпечнішими, а люди вразливішими... Можеш це припинити самостійно? Можеш гарантувати, що твою дитину не труять черговим щепленням? І таких питань – безліч.

Коли люди не відчувають себе належними до Нації – вони поодинокі, а значить вразливі. Їх можна винищити поодинці і при тому НІХТО не стане на захист, нікому не буде діла: “кожен сам за себе”. Якщо українським дітям завдано шкоди внаслідок хімічної атаки – чути плач. Але цей плач для людей, байдужих до визначення своєї національності, не більше, ніж плач якоїсь незнайомої людини. Наслідок “недбальства” – не більше. Недбальство – це “ай-яй-яй” і все. А масована атака проти Української Нації, це атака проти всіх і кожного – це вже причина вивернути навиворіт всіх відповідальних за цей злочин.

Вочевидь так звана “еліта” зацікавлена в тому, щоб ми не надавали значення приналежності до Нації. Їй вигідніше, коли ми своє життя, життя власних дітей будемо віддавати за звичайне “ай-яй-яй”. Так їй дешевше буде від тебе відкуплятися.

Українську Націю намагаються приспати, відволікти на беззмістовні паперові баталії і пластмасові плітки. І поки люд за всим тим теліпається, ніхто й не помічає, що перетворюється на біомасу. Що Українську Націю намагаються нищити.

Ти вважав, що часи зараз нудні? Зараз йде війна. Пильнуй, ставай на захист себе і своїх рідних. Ставай на захист Української Нації. Мусимо вибороти собі справжнє життя!

друг Зірвидах

Магазинна Людина

«Сучасна людина фактично визнала, що вона – ідіот. З нею треба поводитись, як з ідіотом. Показувати картинки замість тексту та пояснювати так, наче їй чотири роки. Ніякого інтелекту, ніякого світогляду. Споживачем керує автоматика, і нічого більше. Візьміть це за відправну точку в ваших подальших діях!»

Як вам таке? Цю цитату я знайшов у підручнику по психології реклами. Запам'ятайте це слово, СПОЖИВАЧ, бо саме таке ім'я має представник цивілізації Нового тисячоліття! Без почуттів, без ідеалів, без принципів! «Громадянин усього світу» бо більше не має Батьківщини, «дитя всієї планети», бо вже не потребує родини, цілковитий індивідуалізм, як на цвинтарі! Homo shopus, якого цікавить лише те, що рекламується. Наука? Ні! Мистецтво? Ні! Духовність? Ні! Ні! Ні!

Стародавні греки вважали думки – це божественні накази. Якщо в голові з'являлася якась думка, грек був впевнений, що це повідомлення «з Олімпу». Закохався? Це від Афродити. До бою? Це від Ареса. Сьогодні люди чують рекламу чіпсів з беконом і стрімголов кидаються їх купляти і це називають свободою вибору. Греки себе хоч не обдурювали.

Споживач – це не людина. Якщо не згодні, подивіться на репортажі з святкових розпродажів, хіба там знайдуться люди? Ані краплинки sapiens в очах. Дикість, ненажерлевість, ну точно як у фільму жахів з Йовович в головній ролі. Як і у тому фільмі ми маємо справу з вірусом, який вже навіть має наукове визначення – шопоголія. Найбільше поширення він отримав у так званих «розвинених» країнах, де матеріальне збагачення та соціальне самоствердження стали основними життєвими принципами.

Як основні причини: матеріальне збагачення, збільшення платоспроможності громадян, що викликає зростання попиту на різноманітні товари, попит в свою чергу стимулює збільшення виробництва, а конкуренція на ринку призводить до збільшення асортименту запропонованих товарів, сюди ще додається просто тоталне зарекламнення людини, спрямована руйнація традиційних цінностей, знищення колективних зв'язків на усіх рівнях (родина, нація, релігійна конфесія) Як результат, людина поступово перетворюється на СПОЖИВАЧА, з усіма вище зазначеними характеристиками.

Як боротися з цим вірусом? Це питання є актуальним лише для країн, які ще тільки стали на шлях «економічного розвитку» (я до таких відношу і Україну), бо державам бізнес-класу вже нічим не допоможеш, вони перейшли в стадію хронічного захворювання, лише хірургічне втручання може покращити ситуацію, але і це тільки теоретично. Ми ж ще тільки відчуваємо наближення епідемії. Модні покази, фірмові товари відомих виробників з зачумленого Заходу, це ще навіть не симптоми.

Але всім добре відомо, що профілактика краще за лікування, і в цьому випадку найкращім запобіжним засобом для нас є... наша бідність, бо саме поки ми бідні, злі, голодні, ми зберігаємо нашу душу, зберігаємо нашу духовність. Хтось скаже, що на голодний шлунок важко думати про «високе». Може й важко, але чомусь думається, свідченням цього є українське мистецтво, яке народжувало шедеври навіть за тюремними ґратами, або в гулагівському Сибіру. А ось товстий гаманець чомусь навпаки не підносить людину до вічного, а лише спонукає до ще більшого стовшення. Тому я вважаю, що поки ми бідні матеріально, ми найбагатчі в світі, ми залишаємось людьми, наша «нерентабільність» – це наш імунітет проти чуми інформаційної ери. І головне, треба завжди пам'ятати про те, що ти – це не твоя машина, і не твої гроші, і не твоя одежа.

Ти – не споживач, ти – людина!

друг Ярополк

Дорога

В мене є очі, щоб бачити світ навколо, і щоб читати, що про цей світ пишуть інші. Я маю вуха, щоб чути і язик у роті, щоби бути почутим. Я маю голову, щоб думати і руки, щоб записувати свої думки. Все це маєш і ти. Я не кличу тебе із собою, а просто кажу: «Ось я, а ось - мій шлях. Якщо хочеш іти разом зі мною - іди. Разом іти веселіше».

друг Багряний