Що обираєш ти?

«Обираючи собі Богів,
ми обираємо свою долю»
Вергілій

У наш час ми знаємо набагато більше про міфи та релгію Давньої Греції та Риму, ніж про вірування Наших Предків, про неймовірно багатий та чарівний світ Слов'янських Богів! Ми чомусь вважаємо, що наша історія починається з хрещення Київської Русі Володимиром, що до появи на наших землях Кирила та Мефодія ми не мали власної писемності та й взагалі були дикунами, які молилися деревам та приносили людські жертви! Повний абсурд! Але таке викладається в школах, в інститутах, відбираючи в нас одне з найдорогоціннішого, що має людина, - пам'ять, гордість нашими Пращурами!

То що ж було до хрещення? До нього ми мали тисячолітню культуру, традиції та віру, яка вчила нас любити та поважати наших батьків, як земних Богів наших, та небесних Богів, як предків наших, бо ми є дітьми та онуками божими! Ще віра вчила берегти природу, і написано було: «Не руйнуй Природу, серед якої ти живеш, бо цим ти відбираєш майбутнє у своїх нащадків, рубаєш гілку Роду свого». І писемність в нас була... Про що свідчать, зразки писемності, знайдені у древньому святилищі "Кам'яна могила". А скільки ми ще не знаємо про нашу спадщину! Але повернуся до віри.

Віра наших предків ховає в собі сенс життя та смерті, бо смерть є лише перехідним етапом для людської душі на шляху вдосконалення. Поняття добра і справедливості, любові до тих, хто заслуговує, і ненависті, але теж тільки до тих, хто на неї заслуговує. Все це передавалося з покоління в покоління, разом з материнським молоком. Слов'янський пантеон налічував велику кількість Богів. Сварог, Лада, Перун, Мокош, Стрибог, Дажбог та багато інших, кожен з яких уособлював якусь стихію, відповідав за людське життя, відносини. Але всі Боги - це уособлення та різні прояви Рода, творця всього живого та неживого, творця Всесвіту, Землі нашої та Праотця нашого. Для характеризування кожного Бога, його функцій, та ролі в житті людини однієї статті не вистачить, цьому присвячені сотні книг. Я ж хочу передати основні принципи, на яких виховувалися наші Пращури. Наприклад, вони ніколи не оскверняли землі, навіть погані висловлювання не дозволялися. Я вже не кажу про її засмічення (це дуже актуально в наш час), бо земля годує, надає сили людині. Земля була святою для нас, її поважали, а не робили з неї смітника, як це дуже часто роблять «цивілізовані» люди сучасності. Ось так жили наші «дикі» Предки!

Повага до батьків та предків своїх, відчуття справедливості, любов до Батьківщини, братерство, сила та відважність - це те, чого не вистачає нам зараз, це те, чим володіли наші Пращури. Не потрібно нам шукати істини у чужих народів та в чужому краї, коли вона є в нас. Треба лише прислухатись до серця свого, крові своєї, що несуть нам заповіт Предків наших, через них ми передамо цей заповіт нащадкам нашим. Згадай, ким були Пращури твої і зрозумієш, хто ти є насправді!

Ведман