Науковий фундамент українського націоналізму

"Націократія" Сціборського була написана у 1935 році, "Ідея і чин України" Мирона - у 1940, "Національний солідаризм" Бойдуника - у 1946. Тобто приблизно кожні 5 років теоретики ОУН видавали якісні наукові роботи. Це були справді грунтовні твори, оперті на найсучасніші на той момент наукові дані і концепції.

Теоретики ОУН були справжніми науковцями і глибокими мислителями. В своїх творах вони моделювали майбутній суспільний лад незалежної України. Це були люди, які безпосередньо приймали участь у національно-визвольній боротьбі. Фактично, вони думали над майбутнім держави, яку самі і виборювали, за яку ризикували життям і наклали голови, як, приміром, Дмитро Мирон, убитий гестапівцями. Сьогодні в нас є незалежна держава. Але парадоксальним чином український націоналізм перестав народжувати теоретичні твори. 17 років - жодної грунтовної теоретичної праці!

Сьогодні декому здається, що до влади мають прийти чесні хлопці і все стане добре. "Окови тяжкіє падут, тємніци рухнут...". Дитяча наївність! Щоби побудувати велику державу, не достатньо бути просто хорошим хлопцем з чистими руками. Треба мати ще й світлу голову.

Революція починається не тоді, коли хтось називає себе революціонером і заходиться руйнувати існуючий лад. Революція починається тоді, коли з'являється революційна концепція майбутнього.

Ми вже уміємо казати, що ми хочемо сильної незалежної України. Тепер нам треба навчитися відповісти на питання, якої незалежної України ми хочемо. А для цього треба довго працювати.

Нехтувати цією роботою і покладатися на Божу ласку - це злочинство. Не страшно, коли окремий шибайголова лізе у воду, не знаючи броду. Але так не може чинити той, хто проголошує себе Провідником, той, хто кличе за собою націю.

І щоби не завести свою націю до загину, передусім треба думати. Вчитися і результати того вчення направляти до річища національної справи.

Я вже не раз це казав і ще не раз скажу. На жаль, сьогодні ми вшановуємо пам'ять Героїв з більшим завзяттям, ніж продовжуємо їхню справу. Ми сидимо біля недобудованої хати, і кажемо, які хороші були будівельники, а добудовувати ту хату і не думаємо.

Ми повинні пам'ятати наших Героїв. Це наші дороговкази і наш взірець. І ми повинні пам'ятати, що їхня боротьба ще не завершена. І завершувати її - нам.